Пісок зберігає пам'ять
Про особливості єгіпетської культури
Коли ви чуєте слово «Єгипет», що перше спадає на думку? Піраміди? Верблюди? Чорні очі бедуїна? Та за цими образами — щось глибше: культура, яка вміє тримати в собі і тисячолітню мудрість, і гарячу сучасність.
Я — єгиптянин. Але я також мандрівник, актор, журналіст. Я бачив Каїр і Париж, Стамбул і Львів. І в кожному місті, коли мене питали: «Який він — твій Єгипет?», я відповідав: він старший за час, але молодший за пісню.
Культура Єгіпту — не тільки фараони. Так, ми нащадки великої цивілізації. Ми пам’ятаємо імена фараонів, які правили за 3000 років до нової ери. Але ми також — діти суфійських поетів, коптських іконописців, народних музикантів, ремісників, акторів, блогерів, жінок у чорному і в кольоровому. Єгипет багатоголосий.
У нас є мова Корана, діалекти рибалок, французькі впливи в архітектурі, африканський ритм у танці живота, італійський стиль у портових містах, турецькі аромати на базарі. Це все — наша тканина. І в ній — не розкіш, а гідність виживання.
„Lorem ipsum dolor sit amet, consectetur adipisicing elit, sed do eiusmod tempor incididunt ut labore et dolore magna aliqua.“
- Someone famous -
Єгиптянин на сцені - між казкою й політикою. Єгипетський театр і кіно завжди були вікном і дзеркалом. Через них ми жартували, коли було не до сміху. Через кіно — плакали й голосували.
Ви знаєте Омар Шаріфа — актора з єгипетським серцем і світовим обличчям. Але у нас також є сотні сценічних акторів, які грають правду про народ у мікрорайонах Каїру, де сцена — це дах будинку або шкільне подвір’я. Мистецтво в Єгипті — не професія. Це спосіб дихати.
Ми п’ємо чай густий, як ніч у пустелі. Ми читаємо вірші навіть на базарі. Ми любимо слухати музику, де біль — як спека, а любов — як фінік: терпка і солодка. Наш фольклор — це бібліотека з уст. Кожна бабуся в селі — жива антологія байок, казок, моральних притч і прокльонів. Кожна жінка на весіллі — поетеса. Кожен таксист — філософ. Кожна дитина — співак.
І все це — для діалогу. Я приїхав в Україну не лише як артист. Я — представник культури, яка хоче бути почутою. Я бачу, як українці бережуть свою мову, пісню, вишивку, біль. І розумію: ми ближчі, ніж здається. Бо наші культури вчать нас одного й того ж: не зраджуй себе. Бережи гідність. Говори правду. І люби — навіть коли болить.