Я завжди вірив, що казки можуть об’єднувати. Вони — як човни між культурами: пливуть з одного берега на інший, з дитинства до дорослого серця. Саме тому я разом із режисеркою та продюсеркою Тетяною Ульянич почав проєкт «Казки навзаєм» — ми озвучуємо українські народні казки арабською, а арабські — українською. Це наш спосіб подякувати обом культурам за тепло й уяву. Ми також створюємо екскурсії арабською для гостей України і українською — для всіх, хто хоче відкрити для себе Єгипет та інші арабські країни зсередини. Але цим я не хочу обмежуватися. Я мрію про більше. Про дебют у театрі‑студії на Подолі — зіграти англомовну роль у сучасній п’єсі про діалог культур, щоб театр став не сценою, а місцем зустрічі різних світів. Я уявляю себе воєнним репортером-фрілансером, який розповідає світові про реалії війни з Ірпеня чи Бучі — для арабських телеканалів, чесно, боляче, але потрібно. Мрію стати співведучим подкасту на «Суспільному» — щоби говорити про Іслам, свободу, дружбу між людьми. Я хочу створити фотовиставку “Ніл і Дніпро” — щоб показати дві великі ріки, два ритми, одне джерело сили. Хочу озвучувати українські мультфільми арабською — улюблених «Козаків» або щось нове. Побачити своє ім’я у титрах короткометражки, яка виграє 48-годинний кіноконкурс. Стати консультантом з арабської культури у серіалі, прочитати курс у КНУ, модерувати круглі столи в Домі кіно, підтримувати дітей відео-зверненнями — це все не резюме. Це — моя мрія. І я її собі дозволяю. Я тут. У Києві. Я працюю, я шукаю, я створюю. І якщо ти хочеш долучитися — не вагайся. Давайте говорити. Давайте творити разом.

.