Честь і сором
Східна гідність і європейська свобода: конфлікт чи діалог?
Я народився в Каїрі — місті, де повітря пронизане словами предків, де честь важить більше, ніж успіх, а сором — не емоція, а соціальна межа. Тут людина живе в очах інших. Її вчинки — це не лише її справа. Це вчинки родини, роду, громади. І коли я опинився в Україні — вільній, красивій, живій — мене вразила інша парадигма: тут свобода — головна цінність. Людина відповідає лише перед собою і своєю совістю. І от уже кілька місяців я живу між цими двома світами — між честю і свободою, між соромом і особистим вибором. І думаю.
Честь у моїй культурі — це захист обличчя, репутації, гідності в очах суспільства. Вона часто пов’язана з родиною, з правилами поведінки, які ти не обираєш — ти народжуєшся з ними. Її не можна купити, але її легко втратити — особливо жінці, особливо публічній людині, особливо тому, хто вирішив жити не так, як усі.
Європейська свобода — інша. Вона ставить особистість вище традиції. Тут не питають дозволу на мрію. Тут можна бути собою — навіть якщо ти інакший, якщо ти не вписуєшся, якщо в тобі щось чуже. Але ця свобода має ціну — часто це самотність, розірваність зв’язків, розмите уявлення про межі. Тут не так страшно втратити обличчя — страшніше втратити себе.
Я не кажу, що один підхід кращий, інший — гірший. Я кажу, що ми живемо у світі, де ці дві філософії зустрілися. У коханні, у роботі, у дружбі, у політиці. І ми маємо навчитися не лише терпіти одне одного, а й слухати.
„Істинна гідність — це коли ти знаєш, ким ти є, і не ховаєшся ні в тіні традиції, ні в свободі забуття...“
- Діаб Нуреддін -
Коли я, араб, приїжджаю до України, я привожу із собою честь — як невидиму сорочку. Але я також вчуся у вас — говорити прямо, вибачати себе, не жити в страху осуду. Іноді я думаю: а що, якби східна честь і західна свобода не сварилися, а доповнювали одна одну? Що, якби честь залишалась не для контролю, а для самоповаги? А свобода — не для бунту, а для вдумливого вибору?
Сором може знищити людину, якщо її не підтримати. Але й повна відсутність сорому — не чеснота. Гідність — це, мабуть, тонка рівновага між свободою й честю. І якщо ми зможемо її знайти — народиться нова людина. Людина діалогу.
І я мрію, щоб у цій людині було місце і для сонця пустелі, і для дощу над Дніпром. Щоб вона дивилась у дзеркало і бачила не лише себе, а й предків, і майбутнє. І щоб вона обирала не сором чи свободу, а правду, в якій є обидва — як два крила.